Перша прокуратура була створена у Франції в період інквізиції та стала своєрідним представницьким органом монархії. Можливо, саме принципом наслідування полювання на відьом керувався режим Януковича, призначаючи на керівні посади у прокуратурі осіб, які державне обвинувачення сприймали як можливість вчинити безпідставну розправу на вигаданому полум’ї з Конституції, законів та права. А виконували вони волю лише однієї особи.

Вочевидь, після перемоги Революції Гідності новий очільник прокуратури вирішив бути традиціоналістом попереднього режиму та продовжити справу нехтування законами.

Генеральний інквізитор України Віталій Ярема одразу після ухвалення парламентом Закону «Про очищення влади» заявив, що цей закон в багатьох своїх пунктах не відповідає Конституції України та вимогам міжнародного законодавства. Чого чекати після цього від підпорядкованого йому відомства? Звичайно, саботажу. Прокурори своїми діями, а інколи бездіяльністю демонстративно саботують Закон.

Поновлення на посадах
Саме прокуратура є найбільшим саботажником виконання Закону України «Про очищення влади». Під час «автоматичної люстрації» із займаних посад було звільнено 156 осіб, наразі близько 120 оскаржують у судах своє звільнення.

Перше судове рішення про відновлення на посаді люстрованого чиновника стосувалось саме працівника прокуратури. Харківська суддя Валентина Самойлова поновила на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Харківської області Володимира Суходубова. За часів Януковича він обіймав посаду заступника прокурора Харківської області. Судові засідання вже неодноразово переносились. 19 січня, коли до Харкова приїхали представники Громадського люстраційного комітету, народні депутати України та представники громадськості для участі в розгляді апеляції від прокуратури щодо поновлення Суходубова, він раптово пішов у відпустку. Невипадково й суддя Самойлова, що його поновила, раптово вирішила відпочити від роботи. Цей прецедент є яскравою ілюстрацією, що прокуратура та суди є заангажованими органами, які наразі повністю себе дискредитували, створивши правовий вакуум та унеможлививши об’єктивне правосуддя в країні.

У цілому, схема судового розгляду про поновлення достатньо проста – люстрований прокурор подає позов до суду з мотивацією, що його незаконно звільнили, а суд призупиняє розгляд справи до моменту винесення Конституційним судом України рішення про конституційність окремих положень Закону України «Про очищення влади». Більшість суддів не хочуть провокувати суспільство, заважаючи Закону діяти, оскільки поновлюючи на посаді прокурорів, вони привернуть увагу до себе, проте відмовити теж не можуть через принцип «кругової поруки».

Cеред яскравих представників прокурорства, розслідування про діяльність яких робив член Громадської ради з питань люстрації при Мін’юсті, будь-що повернути собі посади хочуть, зокрема, Максим Занфіров (екс-заступник прокурора Одеської області) та Денис Черних (колишній начальник відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генпрокуратури).

У молодих прокурорів цікаві родини: батько Занфірова був заступником у екс-Генпрокурора Віктора Пшонки, батько Чорних – заступником Міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка.

Статки прокурорів
Заступник Генерального прокурора Олег Бачун став вже своєрідною легендою прокурорського фарту. Його родина в 2013 році несподівано отримала «дарунки, призи, виграші» на суму 5,9 мільйонів гривень. Сам же Бачун не заробив жодної копійки. Також Бачун задекларував 15 гектарів землі, дві квартири (50,9 і 186,5 квадратів), садовий будиночок площею на 151 кв. метр і 31-метровий гараж. Члени сім’ї Бачуна «вписали» в декларацію чиновника ще 0,2 гектари землі, житловий будинок площею 1 165 кв. метрів і 13,5-метрову квартиру.

Окреме питання виникає, звідки стільки майна у старшого прокурора відділу штатів та дисциплінарної практики управління кадрів Тетяни Бойко, на відчуженні якого вона заробила ще 3,17 мільйони із загальних задекларованих 3,36 мільйона гривень?

Старший помічний заступника Генпрокурора Григорій Остафійчук (який наразі працює заступником Головного військового прокурора — начальника слідчого управління) зміг заробити 2,41 мільйона гривень. Основна частина грошей – стаття «інші доходи».

Головний бухгалтер-начальник головного управління Людмила Єрхова задекларувала майже 2 мільйона гривень, трохи більше 1 мільйона з них – за «відчудження рухомого та нерухомого майна».
Ще один мільйонер серед працівників прокуратури – прокурор прокуратури Печерського району Києва Кирил Волков, який задекларував 1,6 мільйона гривень. 1 203 917 гривень – дохід від «відчуження» майна.
Кругообіг відчуження майна та грошей в природі – вочевидь, новий закон фізики, який можна застосувати до прокурорів.

Маніпулювання статусом учасника АТО
У жовтні 2014 року в зону проведення АТО до міста Краматорська Донецької області у відрядження виїхали працівники прокуратури для участі у семінарі. За інформацією ЗМІ, основна причина поїздки – прагнення отримання статусу учасника бойових дій, оскільки підтвердити факт проведення міфічного семінару журналістам з 1+1 так і не вдалось. Серед них і головний бухгалтер Генеральної прокуратури — людини непростої, оскільки пізніше до Мін’юсту находило звернення, в якому Ярема запитував, чи підпадає вона під дію люстраційного закону.

Практика отримання статусу учасника АТО для працівників прокуратури є достатньо поширеною. Зокрема, Міжвідомча комісія 15 січня надала статус учасника бойових дій в зоні АТО 27 прокурорам, серед яких прокурор Донецької області Микола Франтовський. Франтовського повинні були звільнити ще під час автоматичної люстрації, оскільки він обіймав сукупно більше року посади, які підпадають під дію люстраційного закону. Нагадаємо, що з 2007 по грудень 2011 він працював прокурором Житомирської області, а з грудня 2011 по грудень 2012 – заступником начальника Головного управління підтримання державного обвинувачення в судах Генеральної прокуратури України.

Була розгорнута ціла схема стосовно, щоб йому залишитись на посаді. Ще 21 жовтня Франтовський подав позов до суду, де просив Ярему не дати звільнити його з посади без проведення перевірки відповідно до Закону «Про очищення влади». Cуд відмовив у задоволенні клопотання, проте Ярема незаконно залишив прокурора на посаді. А ще через кілька місяців отримав статус АТО, що унеможливило його звільнення по люстрації.

Крім того, є інформація про те, що Микола Франтовський має відношення до діяльності ТОВ «Трансгруп ФК» – однієї з компаній, що перешкоджали створенню окремого місця прибуття на волинський митниці імпортних автомобілів. «Трансгруп ФК» є комерційною організацією, яка має на меті одержання прибутку та займається імпортуванням б/у автомобілів на митну територію України. Голова Громадського люстраційного комітету, голова парламентського комітету з питань запобігання та протидії корупції Єгор Соболєв направив запит до голови СБУ Валентина Наливайченка з проханням перевірити факти незаконної комерційної діяльності підприємства.

Справи євромайданівців
26 січня у місті Дніпропетровську активістів Євромайдану було затримано за підозрою у вчиненні масових безпорядків. На початку березня 2014 року розпочалось розслідування незаконного арешту та побиття понад двох десятків людей. Член Громадської ради з питань люстрації при Мінюсті Дмитро Гнап зазначав, що розслідування дій правоохоронців реально почалося лише у грудні минулого року – після приходу нового прокурора області. Проте попередній прокурор Роман Федик, який відверто гальмував справу, нікуди не зник – тепер він очолює Львівську обласну прокуратуру. Це лише один із прикладів «ротації» кадрів Яреми, щоб убезпечити прокурорів від громадського гніву.

Прокурори, які відкрито виконували злочинні накази режиму Януковича, досі залишаються на своїх посадах. У грудні 2013 року проти активістів Євромайдану висував обвинувачення заступник прокурора Печерського району міста Києва Роман Волошин, який наразі отримав підвищення і став керівником Печерської прокуратури. Справу проти автомайданівців, яких звинуватили в нападі на «беркутівців», вів заступник прокурора Оболонського району м.Києва Костянтин Дяденко. Наразі він обіймає посаду першого заступника прокурора Дарницького району м.Києва.

Це тільки ті факти, що здобули суспільного розголосу, скільки ще схем реалізується у відомстві, щоби «потрібні та зручні прокурори» втримались на своїх посадах? Без «загальновідомчого кришування» цих порушень тотальний саботаж люстрації б не відбувся. Ми переконані, що це банальне небажання робити свою роботу. Ці питання суспільство вже давно намагається поставити Генеральному прокурору України Віталію Яремі. У відповідь лунають фрази про складність роботи, відсутність доказової бази та інші кліше держслужбовців, які не бажають працювати.

Неможливість скоординувати роботу всередині прокуратури – перший показник неспроможності керівника бути професіоналом чи ефективним управлінцем. Президентові давно слід було звільнити Генерального прокурора Віталія Ярему, тим більше, що за його відставку вже майже зібрали потрібні 150 підписів народні депутати.

Трохи перефразувавши братів Стругацьких можна сказати, що українська прокуратура – це установа, де посадовці намагаються відмити власні помилки та прорахунки брудною водою. Проте суспільство вже давно перестало бути мовчазним спостерігачем і прокурорам потрібно бути готовими, що двері державних кабінетів зачиняться для них дуже скоро.