Люстраційні міфи або як насправді проходить очищення влади

«Через люстрацію в органах державної влади не буде кому працювати», «щодня створюють «чорні списки», «Соболєв позіхає на славу Торквемади» – далеко не весь список вигадок, міфологем та неправдивих трактувань, що сформувались довкола люстраційних процесів в Україні.

Закон діє вже майже півроку, проте більшість громадян досі не розуміють, що люстрація – це, перш за все, інструментарій для демонтажу політичної системи, яка була побудована на принципах вседозволеності, відсутності правових рамок та корумпованості. Комплексне очищення влади починається саме з кадрового оновлення, унормування правил прийому на роботу та створення системи роботи державних органів за європейським зразком. Найважливіше, що має усвідомити кожен, — Закон «Про очищення влади» сьогодні є єдиним законом, який дає конкретні результати в боротьбі з чиновниками режиму Януковича, корупціонерами та злочинцями у владі. І саме тому для дискредитації цих процесів в інформаційному полі багатьма політичними діячами та посадовцями транслюються своєрідні міфи про люстрацію, які являють собою не більш як комплекс неправдивої інформації.

Міф перший. Люстрація — це покарання

Звісно, деяким громадянам люстрація бачиться своєрідним інквізиційним процесом, де працівники Мінюсту інфернальним голосом зачитують вирок, що особа не має права 10 років обіймати посаду або начальник власноруч розпалює ритуальне багаття.

Проте на практиці все відбувається без декорацій, вогнищ та має виключно правові рамки. Люстрація – це процедура перевірки особи критеріям відповідності займаної посади в органах державної влади. Якщо особа працювала в органах влади з 25 лютого 2010 по 22 лютого 2014 більше року; не звільнилась за власним бажанням під час Євромайдану або виявлені факти невідповідності вказаного в декларації та наявного у користуванні майна, то такого посадовця звільняють з займаної посади. Відповідність люстраційним критеріям є підставою для неприйняття посадовця на роботу у державні органи.

Міф другий. Після люстраційної перевірки буде звільнено мільйон посадовців

Під час люстраційної перевірки, яка охоплює період з жовтня 2014 по грудень 2016, буде перевірено приблизно мільйон посадовців. Проте кількість чиновників, які реально підуть зі своїх посад, буде значно меншою, оскільки не всі посадовці підпадають під люстраційні критерії.

Міф третій. Люстраційний орган — це Мін’юст

Рішення про звільнення посадовця, який підпадає під дію Закону України «Про очищення влади» приймає виключно керівник органу, в якому працює чиновник.

В свою чергу, Департамент з питань люстрації Міністерства юстиції України виконує виключно контролюючу функцію. На Департамент покладені обов’язки забезпечення проведення люстраційних перевірок, щоби вони відповідали усім правовим нормам, а також формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону «Про очищення влади». Мін’юст має доступ до всіх матеріалів перевірки.

Міф четвертий. Венеційська комісія розкритикувала люстраційний закон

Початковий висновок Венеційська комісія зробила без спілкування з українськими експертами на основі неофіційного перекладу тексту Закону. Крім того, представники комісії не мали можливості виїхати до України. Необ’єктивність, втручання у процес оцінки Юлії Льовочкіної (сестри екс-голови Адміністрації Президента України часів Януковича Сергія Льовочкіна), з подачі котрої був відправлений неофіційний переклад Закону, суттєвим чином вплинули на попередні оцінки люстраційного закону. Проте після ряду консультацій, приїзду до України експертів Венеціанської комісії, вектор оцінки змінився на діаметрально протилежний.

Так, 19 березня українська делегація провела зустріч із представниками ВК стосовно вдосконалення Закону України «Про очищення влади». За підсумками цієї зустрічі практично усі питання експертів були зняті з порядку денного і в цілому комісія відмітила високий рівень юридичних обґрунтувань, які були надані на розгляд.

Президент Венеційської комісії Джанні Букіккіо в свою чергу відмітив, що експерти зроблять усе можливе, щоби винести проект висновку до червня.

Міф п’ятий. Люстрація неефективна

400 осіб, які занесені до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», – це тільки ті посадовці, що були звільнені у зв’язку із невідповідністю люстраційним критеріям.

Проте, у Реєстрі неврахована велика кількість чиновників, що звільняється за власним бажанням, оскільки розуміли, що не пройдуть люстраційну перевірку. Це є важливим фактором, оскільки при подальшому бажанні працевлаштуватись у державні органи, вони не зможуть пройти перевірку та автоматично отримають заборону працювати на офіційних посадах 10 років.

Міф шостий. Люстровані чиновники можуть виграти справи у Європейському суді по правам людини

У практиці Європейського суду з прав людини існують рішення, які в подібних випадках вирішували справу на користь держави. Наприклад, справа «Сідабрас і Дзяутас проти Литви». Люстровані посадовці вимагали поновити їх на посадах через те, що їхнє звільнення відбулось через багато років після того, як вони перестали співпрацювати з КДБ. Суд ухвалив рішення, що звільнення цих осіб відповідало державним цілям, оскільки Литва не бажала повторити досвід минулого, визнала себе демократичною державою, яка спроможна себе захистити. Звільнення посадовців, що мали зв’язки з КДБ, вимагав захист національної безпеки, громадського порядку, економічного добробуту країни, а також прав і свобод інших громадян.

Міф сьомий. Люстрація – це політична розправа

Люстрація передбачає перевірку чиновника на відповідність низці критеріїв, за результатами якої визначається, чи може особа протягом наступних 10 років обіймати державні посади. Невідповідність люстраційним критеріям не є підставою для заборони займатись будь-якою іншою діяльністю, окрім державної служби. Якщо з 22 лютого 2010 по 25 лютого 2014 року посадовець обіймав керівні посади більше року, працював під час Євромайдану та не звільнився за власним бажанням, – бути держслужбовцем він більше не може протягом 10 років. Жодних суб’єктивно-оціночних критеріїв з політичної чи філософської точки зору в Законі України «Про очищення влади» немає. Тому розглядати люстрацію як механізм розправи з політичними опонентами не можна.

Це далеко не увесь список міфів та викривлених фактів щодо люстрації, які нам доведеться систематично розвінчувати, надаючи об’єктивну інформацію. Найважливіше, що має усвідомити кожен, — Закон «Про очищення влади» сьогодні є єдиним законом, який дає конкретні результати в боротьбі з чиновниками режиму Януковича, корупціонерами та злочинцями у владі.

Ми маємо великий спектр інструментів для очищення влади. Аналіз зв’язків з КДБ – це початок боротьби з «п’ятою колоною», яка роками працювала на країну-агресора, а наразі отримує дивіденди з війни на сході України. Люстрація посадовців, що працювали за часів Євромайдану, – це наша боротьба за права людини та європейські цінності, очищення від кадрів Януковича – знищення уламків тоталітаризму всередині системи.

Майнова люстрація – перший крок до розгортання широмасштабної антикорупційної кампанії на найвищому рівні, що й повинно стати початком переформатування політичної системи та мислення посадовців, і це не орієнтація на страх, а намагання виховати персональну відповідальність. Мабуть, саме з цього і починається нова соціально-орієнтована та чесна Україна, яку заслуговують наші громадяни.